
За словами Кирила Бражка, останні роки суттєво змінили баланс генерації: частка теплових потужностей скоротилася, тоді як атомна генерація в окремі періоди забезпечує до 80% виробництва електроенергії. В якості орієнтира для післявоєнної моделі він назвав формулу 50-40-10: 50% - атомна базова генерація, 40% - відновлювані джерела, 10% - маневрові газові потужності та розподілена генерація. «Система змінилася фундаментально, і нам потрібно визначити нову архітектуру енергобалансу», зазначив він.
Окремо спікер підкреслив значення систем накопичення енергії як інструменту балансування зростаючої частки ВДЕ. За його словами, батарейні рішення вже стали стандартом для європейських ринків і є необхідною умовою стабільності частоти та гнучкості української енергосистеми.
Кирило Бражко наголосив, що у 2025-2026 роках імпортний паритет на газовому ринку дозволив активніше залучати приватних гравців і знизити навантаження на державний сектор. Схожа ситуація спостерігалась і на ринку електроенергії - у січні-лютому обсяги імпорту зросли на 40-50%, що допомогло забезпечити баланс системи. «Ринкові механізми саморегуляції дозволяють формувати економічно обґрунтовану ціну та ефективно розподіляти ресурс».
Водночас ефективність ринку напряму залежить від технічних можливостей. Наявні обмеження пропускної здатності міждержавних ліній електропередачі стримують потенціал імпорту: комерційний ліміт становить близько 2,45 ГВт, тоді як технічно можливі обсяги є вищими. Розширення інфраструктури залишається критичним фактором підготовки до наступного опалювального сезону.
У частині трейдингу важливим є розвиток роботи з агрегаторами та розподіленою генерацією, а також важливість імпорту для покриття пікових навантажень. Перспектива СПГ у регіоні з огляду на поступову відмову ЄС від російського газу до 2027 року набирає все більшу і більшу вагу.
